Євгеній Янович – Студія Мамахохотала
Євгеній Янович

Євгеній Янович

Актор та сценарист студії «Мамахохотала». Головний актор фільму «Інфоголік» та двох сезонів серіалу «Як гартувався стайл».
25 років, з Житомира.
У студії відомий як Вєня, “відмінник”, рибонька.

Інтерв'ю

Кажуть, що на дружбі не можна будувати бізнес. Але студія «Мамахохотала» складається із друзів. Як думаєш, виходить все-таки?

Вважаю, що це наша фішка, але це і наш хрест. Буває важко, бо все-таки дружба в деяких моментах заважає. Дуже багато питань вирішується довше, через те, що кожен сильно переживає за все, що відбувається у студії. Можна будувати бізнес на дружбі, але потрібно, щоб ось ці друзі були достатньо адекватними людьми і нормально відносились до травлі та жартів.

Читати все інтерв'ю

IMG_3502

Але все ж таки студія вже п’ять років разом. Тобто все виходить?

Ну, якщо ти у мене зараз береш це інтерв’ю, то мабуть виходить. Але, якщо дивитися глобально, то все дуже відносно. Наприклад, для Васі Петечкіна, який зараз п’є пиво на лавочці, ми красавчики, а відносно, наприклад, «Кварталу»… з того моменту, як вони з’явилися на українському ТВ до моменту популярності в них пройшло набагато менше часу, ніж у нас. Так, у них з самого початку було більше шанувальників, але факт залишається фактом – вони скоріше дійшли до визнання.

А взагалі, у нас просто свій шлях. І я цим задоволений. Навіть горджусь, можна сказати.

Студія – це цілодобово?

Ні. Само собою, що час від часу я думаю про «погуляти» і про щось земне. Хоча в мене є відчуття, що потрібно менше витрачати часу на себе, а більше на студію і на те, чим я займаюсь.

Як ти відпочиваєш?

Друзі, рідше футбол… і сон. Після концертів і турів я їду до бару, після чого відсипаюсь. Це мій рецепт – таким чином, я скидую з себе психологічну втому, що накопилася.

На зйомках у тебе завжди багато тексту. Як ти його запам’ятовуєш?

Наша пам’ять постійно тренується. Вона як окремий м’яз. Через те, що ми постійно в такому ритмі, вона в нас сильно натренована. Коли ми з Леною (головна актриса фільму «Інфоголік») вперше брали текст в руки, я його запам’ятовував двічі-тричі прочитавши, а їй потрібно було хвилин двадцять, щоб запам’ятати діалог. Текст набагато легше запам’ятовувати, коли ти розумієш, що відбувається, коли розумієшся у гуморі. Краще посидіти три дні по півгодини над номером, ніж намагатися його вивчити за один день. Просто повторення по декілька разів, і все буде добре.

Infoholic_kadr (10)

Коли ти забуваєш текст на сцені, то…

То «ататататата» :). Коли у нас була зйомка в павільйоні, не на живу публіку, а з масовкою, я спокійно зупинявся і повторював репліку. При «живому» глядачі буває по різному.  З Гресь на березневому концерті ми просто імпровізували та сміялися один з одного, а буває, навпаки, я роблю вигляд, що нічого не відбулося і все добре.

Яке у тебе хоббі?

Футбол та мафія.

Яку музику любиш?

Слухаю все. Вважаю, що від музики багато чого залежить. Я навіть на певні сцени фільму налаштовувався за допомогою музики, та й настрій мій формується за допомогою музики. Якщо когось виділяти, то «Coldplay».

Твої хороші та погані якості?

Є одне. І воно одночасно і погане, і хороше. Я сильно переживаю за те, чим займаюсь. Я актор, а хочу знати все: скільки залишилося часу, щоб налаштувати світло, що там по звуку, коли ми почнем. Хоча по факту, я актор і маю просто зайти в кадр і зіграти. Всі інші служби зможуть працювати успішно і без мене. З одного боку, це добре, що я завжди переживаю, а з іншого – від цього потрібно позбуватися. І ще я часто не можу сказати людям «ні».

Ти самокритична людина? Як ставишся до критики?

Якщо критика адекватна, намагаюсь прислуховуватись, якщо не адекватна – іронізую. Якщо все подано в нормальній формі і написано не за правилом «критика заради критики», то все добре. Просто почитайте деяких наших кінокритиків, іноді складається таке враження, що вони не хочуть допомогти, а хочуть просто знайти всі мінуси, женуться за тим, щоб показати: «Я – критик! І можу написати багато поганого» – а просто знаходять мінуси.

Стосовно самокритики. Буває важко усвідомлювати і переживати певні речі. Я самокритичний більше на словах. Можу розуміти, що щось виходить погано, але нічого для не роблю, щоб це покращити. Йду до того, щоб бути самокритичним не тільки на словах, але й на ділі. От уже два місяці збираюсь ставити собі голос :).

IMG_7315

Ти знявся в повнометражному фільмі. Як він вплинув на твоє життя?

Я став більш впевнений в собі, просто через те, що тепер у мене є певний досвід.

Якщо б почали знімати якийсь біографічний фільм, кого би ти зіграв?

Точно знаю про кого хочу зняти фільм. Про нашу біатлонну четвірку, яка взяла золото на олімпіаді в Сочі. А знятись?… Так одразу і не можу прикинути, кого хочеться зіграти… О! Точно! Клаудіо Раньєрі. Італієць. Якщо не знаєш, то він футбольний тренер. Все життя вважався тренером-невдахою, вічно другим, ніколи не міг нічого виграти. Його часто брали тільки для досягнення конкретних задач, як наприклад підняття Ювентусу у зону Ліги Чемпіонів або виведення Монако з другого дивізіону у вищий, а потім звільняли, бо знали, що це людина без характеру і виграти нічого не зможе. У 2015му його запросили тренувати Лестер з АПЛ, найсильнішої футбольної ліги світу. Але сам клуб мав посередній склад, який боровся у попередньому сезоні за право лишитись у Премєр Лізі. Фанати Лестеру, коли дізнались, хто стане тренером, одразу поставили хрест на сезоні і почали вимагати керівництво прибрати містера Раньєрі. А він взяв і виграв з командою АПЛ! Невдаха витворив найбільше футбольне диво 21 століття. Крутий дядько. Не дуже на нього схожий зовнішньо, але дуже хотів би зіграти і розкрити його образ.

Якщо вже про футбол, ти коментатор Ліги Чемпіонів і Ліги Європи на телеканалі НЛО TV. Як це бути коментатором?

Я ще давно казав Іван Букрєєву, що мрію коментувати БІАТЛОН! Дуже люблю цей вид спорту і завжди переживаю за наших. Футбол люблю ще більше. До речі, на Першому національному біатлон коментує Андрій Столярчук. Він футбольний коментатор, але також коментує і біатлон. Дуже крутий! Ну і до коментування… Іван Букрєєв запропонував, я погодився. Це новий досвід, щось цікаве. Намагаюся підвищувати сам собі кваліфікацію. Прошу, щоб мені скидували кожен матч, який коментував, щоб аналізувати себе і розуміти над чим потрібно працювати.

Перший раз, коли коментував, думав, що необхідно весь час віджартовуватись. Зараз же розумію, що це не завжди доречно, навіть на розважальному каналі НЛО TV. Шукаю правильний баланс. Останні коментування подобаються більше ніж початкові, але працювати є над чим.

Ти грав Гуся в «Як гартувався стайл». Тебе до сих пір деякі асоціюють з цим образом. Як не стати заручником однієї ролі?

Якщо ти зіграв одну роль, то ти актор однієї ролі. Зараз я зіграв уже дві :). Вже були ситуації, коли мені казали: «Ааа, це ж ти – інфоголік».

cr2xPK0XzEc

Тобто образ Гуся вже по троху відходить?

Мені здається, що відходить. Але щоб не відбулось, навіть, ядерний вибух… залишаться люди, які будуть питати: «А коли буде третій сезон КЗС?» :). І під трейлером фільму «Інфоголік» також писали: «Щоб він не грав, для мене він все одно залишиться Гусем». Це нормально, і я до цього адекватно ставлюсь. Мені приємно, що хтось мене називає «гусь», хтось «інфоголік», сподіваюсь, після наступного фільму/серіалу будуть називати якось ще.

 Ти вчився у КПІ, а став актором студії «Мамахохотала», як твої батьки відреагували на це?

Коли вчився у КПІ та грав у КВН, батьки спочатку ненавиділи це. Вони пройшли всі стадії прийняття неминучого: «отрицание – гнев – торг – депрессия – принятие». Старшому поколінню, котре виховувалось на інших цінностях було важко пояснити, що комік – це такий самий фах, як і інженер, наприклад. Коли нас вперше показали по ТВ, вони віднеслися до цього схвально. Потім зрозуміли, що з цим нічого не можуть зробити, тим більше родичі та знайомі почали часто говорити, що бачать Женю по ТВ, їм подобається, тому батьки просто це прийняли. До речі, зараз вони вже вважають це професією.

Чи подобається тобі публічність?

Так. Я в принципі люблю увагу, прагну ставати популярним. Не круто бути чуваком з ТВ, якого ніхто не знає.

Як поводять себе люди, коли бачать тебе?

По різному, іноді просять сфотографуватися, іноді просто стоять і шушукаються: «Оооо, ты видел это же этот!». Буває підходять і хвалять за те, що ми робимо. Нещодавно йшов біля офісу, назустріч мені йде хлопець і говорить: «Твою мать, только вчера подумал, что хочу тебя встретить!», – і почав брати у мене «інтерв’ю». Я з ним поспілкувався. В кінці він мені сказав: «Слушай, а чего ты, вообще, со мной говоришь? Тебе же нужно идти».

Маслюк – холостяк і ти також. Який він ідеал дівчини Жені Яновича?

Немає його. Не існує навіть приблизно, це просто поєднання всього. Я навіть не знаю чого всього. Коли зустріну – тоді й зрозумію. Сьогодні подивися першу серію серіалу «ZKD2», і там знімається акторка Дарья Руденок. От, мабуть, візуальний ідеал, вона мені неймовірно імпонує.

Яку б нагороду із існуючих ти б хотів отримати?

«Оскар». На крайняк «Золотое весло» – це нагорода студії «Мамахохотала» за те, що ти забуваєш слова у номерах. У мене в колекції вже є пара. Але лідер студії за цим показником – Юрій Іванович Громовий.

YASV8157

Ти все таки більше актор чи сценарист?

Вважаю круто те, що я можу і так, і так. Я просто «творча людина» Якщо вибирати по критерію, що в мене краще виходить, то, мабуть, все-таки акторство. Я дуже сумую за авторством, якщо місяць не пишу, приходжу і починаю писати.

Чи був у житті студії якийсь переломний момент, котрий вплинув на тебе?

Чогось конкретно не було. Все якось по-трішки впливає.

Мені чомусь згадується історія, котру часто розповідає Гришка Шевченко. У 2012му році, коли ми ще писали не у власному офісі, а в 305 гримерці ДК «КПІ». У нас був стакан зі «студійними» кошта-ми. І от сидів Гришка з Емзаром, у кожного в карманах пусто. І настрій взагалі не веселий. І от вони взяли зі стакану 7 гривень, всі студійні гроші, пішли, купили на розлив 0.5 квасу і випили. Гришка завжди любить казати, що в той момент «ми стали щасливими і він зрозумів, що все у нас вийде»!

Не знаю до чого тут саме мій переломний момент, просто захотів розповісти тобі цю історію.

Що б ти хотів удосконалити у собі?

Голос. Це те, що практично мені дуже потрібно. А душевно – там дуже багато всього :). Стати більш твердим у своїх рішеннях та міркуваннях… І голос.

Якщо б не студія, то…

Немає такого варіанту. Не уявляю! Нічого б робив.

Всі новини