Олег Маслюк – УКР – Студія Мамахохотала
Олег Маслюк – УКР

Олег Маслюк – УКР

Актор студії «Мамахохотала».
24 роки, з Києва, хоча своєю батьківщиною вважає місто Яготин.
Завжди розмовляє українською мовою.
В студії відомий, як Олєжка.

Інтерв'ю

Якщо б з тобою не трапилася студія «Мамахохотала». Ким би ти став?

У мене диплом торговельно-економічного університету. Якщо представити, що все життя доведеться щось рахувати, то це, звичайно, не дуже цікаво. Хоча, до студії я встиг перепробувати багато цікавих професій. От, наприклад, під час Євро-2012 працював барменом в фан-зоні. Розливав пиво. Звучить так собі, а я отримав величезне задоволення від цієї роботи. Футбольне середовище, багато іноземців. Я ж англійською володію так собі, тож моменти, коли ми один одного таки розуміли, були безцінні :) В мене з тих часів один такий незабутній момент в житті. Перший матч Україна-Швеція, тоді ще жара така була, і пиво дуже пінилось. А знаєте, що таке голодний натовп у фан-зоні? Я там такого про себе почув… Кричать, матюкаються, думав, розтерзають мене. А в мене десять стаканів з піною, я чекаю поки осяде, а нічого не виходить. І тут починає грати наш гімн. В один момент всі від мене відвернулися, співають гімн, і така тиша… Цю мить запам’ятав назавжди.

Читати все інтерв'ю

Олег Маслюк

Олег, як ти потрапив до студії «Мамахохотала»?

Грали колись в шкільний КВН, потім в студентський. Подружилися з командою «Збірна КВН КПІ», виступали з ними. Як подорослішали, треба було щось вирішувати – заробляти врешті-решт на шматок хліба. Вирішили займатися гумором.

А як у КВН занесло?

В школі не було чого робити, а ми багато дивилися тоді КВН :) До речі, в школі ми вчилися разом з Сашою Разбейковим (актер и автор студии «Мамахохотала» – прим. автора) та Тонею Пашніною (PR менеджер студии «Мамахохотала»). Вирішили на якийсь захід зробити КВН. Було три команди на всю школу, наша виграла.

У тебе багато жіночих образів. Як так вийшло?

Це пішло ще з КВН. В нас була хлопчикова команда. Дівчат було мало, та й в КВНі тоді була така фішка – гарні дівчата в основному «подавали» номери, не грали. Доводилось в якихось номерах грати жінок, бо звичайно неможливо показувати лише світ хлопців. Я почав з вчительки української мови. Плюс була ще роль «звичайної української мами». В мене гарно виходило. З того часу і причепилося.

Олег Маслюк

А хочеться більше чоловічих ролей?

Та я якось до цього так не ставлюся, що от я граю жінок, а хлопці – чоловіків, тепер дружити зі мною не будуть. :) В мене і чоловічих купа.

Чи боїшся ти застрягнути в одній ролі?

Звичайно є. В нас досить багато номерів про сім’ю, там розмах жіночих образів невеликий. Але я готовий до будь-яких викликів.

Ти раніше достатньо успішно читав стендапи. Чому зараз НЕ виступаеш у цьому жанрі?

Стендап – це по суті придумка. А мені якось дуже важко придумувати щось про себе. І, саме головне, видавати це за правду. Адже, ми всі дорослі люди і розуміємо, що не всі стендапи – це стовідсоткова правда. Скоріше так, сто відсотків стендапів – це неправда.

Як ти готуєшся до зйомок? У тебе ж рекордна кількість тексту, яку необхідно вивчити.

Звикаєш, голова працює якось по-іншому. Номер вивчив, одразу забув, коли треба згадав і викинув із голови. В нас підготовка така: тиждень репетицій, потім два-три дні зйомок. Кожен номер ми проганяємо мінімум тричі. А в день зйомок дивишся на графік, все не «сьогоднішнє» з голови викидаєш і концентруєшся виключно на номері, який треба зіграти в даний момент.

У вас у всіх вже феноменальна пам’ять.

Вона не феноменальна. Вона працює просто дуже раціонально. Звичайно, наприкінці знімального дня відчуття таке, ніби мозок побили і він там десь в куточку згорнувся.

img_1372

Як ти відпочиваєш від таких перенавантажень?

Зазвичай я після цього добу лежу.

А як взагалі любиш відпочивати?

Окрім стандартних посиденьок в дружній компанії, люблю більярд, риболовлю. Читати люблю. Інколи займаюся спортивним прогнозуванням, інколи навіть на гроші.

Тобто ти азартна людина?

Не скажу, що я прям якийсь великий гравець, але так, мабуть що азартний. Хоча я колись не хотів і десь рік нічого не ставив. Потім захотів і знову ставлю.

Яка найбільша сума, яку ти вигравав?

Вісім тисяч гривень.

Олег Маслюк

Тобто ти ще й і у футбол граєш?

Так, з хлопцями зі студії частенько граємо. Стою на воротах. Тут мої параметри якраз є перевагою, ще й коли ворота невеликі. Просто треба стати і стояти :)

Розкажи про рибалку.

В Києві давно, чесно кажучи, нікуди не ходив, більше люблю кудись виїжджати. З вечора з друзями їдемо на машині, з ночівлею, вранці рибалимо і ввечері назад. А потім, як ви вже знаєте – добу спати :)

Коли приїжджаєш додому, рибу мама готує?

Так, мама.

Розкажи про свою сім’ю.

Тато з Києва, мама з Яготинського району Київської області. Є рідна сестра, їй зараз 20 років. Батьки працюють, сестра вчиться. Мама в мене кулінар, працює в ресторані, а татова професія пов’язана з продажами.

Вони найбільші твої шанувальники?

Мабуть, що так. Коли випадає можливість, дивляться звичайно.

Олег Маслюк

Як реагують люди, коли впізнають тебе?

Я помічаю, що впізнали, коли людина починає в упор дивитися на мене. Інколи трошки лякає :) Дуже ніяковію насправді в таких ситуаціях, бо не знаю, як себе поводити. Може хтось вже вивів формулу, як діяти, коли впізнали, я ще в процесі. Люди поводяться по-різному. Дехто просить сфотографуватися. Хтось просто каже: «Ми вас впізнали, дивимося шоу, ви молодці!» Інші довго спостерігають, хіхікають і нічого не відбувається.

Чи приносить популярність якісь приємності?

У Львові колись відбулась цікава ситуація. Відпочивали ввечері в одному закладі, сиділи, насолоджувалися смачною львівською їжею, випивали. В кінці вечора прошу у офіціанта рахунок, а він: «Так ви вже розраховані». Я, чесно кажучи, подумав, щось хтось з наших вже встиг заплатити і не звернув особливо увагу. Там були декілька столиків, які нас впізнали, та й офіціант казав, що йому приємно нас обслуговувати, але я й подумати не міг, що хтось нас пригощає. Вранці питаю своїх, кому гроші повертати. Так і з’ясували, що ніхто з нашої компанії нічого не платив. Жалію, якось не гарно вийшло – нас пригостили, а ми навіть не подякували.

Олег Маслюк

Що взагалі найскладніше у твоїй роботі?

Працювати по тексту. Ще не досяг такого рівня, щоб, коли говорю фразу, на ходу міняти слова місцями, але при цьому не втрачати весь сенс сказаного. Доводиться реально вчити. Адже, якщо забуваю якесь слово, впадаю в ступор.

Чи бувало таке, що ти забуваєш слова на сцені? Що робити?

Бувало. Готового рецепту немає. Нещодавно показували номер, який не показували дуже давно. Я вийшов на сцену і забув слова. А там в номері на столі стоїть пляшка вина. Думаю, вип’ю бокальчик, поки хлопці зрозуміють і мені підкажуть. Кажу: «Давайте вип’єм!». Ми випиваємо, я дивлюсь, нічого не відбувається. Тоді я ще раз: «Давайте вип’єм!». Так довелось тричі пити. Потім сам згадав і поїхали далі.

Вино допомогло?

Та ні, насправді, просто пауза необхідна. Та й варто заспокоїтися.

Олег Маслюк

А що найулюбленіше у професії актора?

Коли ти кажеш речення, а люди сміються. Незрівнянні почуття. А ще класно, коли показуєш давній перевірений номер, де гарно розумієш, коли буде сміх, і прямо смакуєш ці речення.

Чи прагнеш ти публічності?

Ні, не дуже. Хоч я і розумію, що це прямий результат моєї роботи, але ні. Я люблю, аби в мене був мій куточок. Можливо так виходить, що люди мене знають, але не можу сказати, що я цього потребую.

Ти до речі один із небагатьох холостяків у студії.

Чи завідний, чи ні, не знаю, але холостяк – так.

Яка вона дівчина Олега Маслюка?

Головне, аби вона вміла посміятися. Можливо молодша, а то ще повчать мене буде :) А все інше… Не виведу зараз тобі формулу. Хочу побачити… і пропасти.

Олег Маслюк

Ти знявся у повнометражній комедії «Інфоголік». Для фільму ти поголився налисо, це правда?

Так. У сценарії було написано, що треба поголитися налисо. Можна було зробити супергрим, звісно, але це дорого коштує. Також це б займало достатньо багато часу на майданчику. Легше – просто поголитися. Спочатку я почувався дивно, потім звик! Після гоління твоя голова – наче шкіра немовляти, хочеться гладити себе постійно. І якщо чесно, для зйомок я готовий на все.

А що ти можеш сказати з приводу озвучування фільму? Для тебе це перший досвід?

Літом в прокат виходив фільм «Круті хлопці», і ми працювали над дубляжем. Я тоді вже зрозумів, що це важко, але не так як дублювати самого себе. Коли заходять професійні актори дубляжу, ти бачиш, що вони просто передивилися сцену і одразу «попали». У житті я трошки картавлю, але чомусь на дубляжі я навчився чітко вимовляти букву «р». Почало виходити «добррррррре». Дуже цікавий та корисний досвід.

Ти себе асоціюєш з «інфоголіками»?

Частково. Не скажу, що у мене є якийсь модний гаджет, в який я можу залипати як більшість людей. Але я можу засидітися за ноутбуком, що є також певним видом «залипання».

6p1a7115

Олег Маслюк Олег Маслюк Олег Маслюк Олег Маслюк Олег Маслюк Олег Маслюк Олег Маслюк Олег Маслюк Олег Маслюк
Всі новини